Шевченко тарас «катерина» описание картины, анализ, сочинение

Шевченко Тарас

В 1838 году Тарас Шевченко поступает в Петербургскую Академию Искусств, и становится учеником Карла Брюллова. Первой жанровой картиной было полотно » Мальчик — нищий, делящийся милостыней с собакой под забором» ( 1839 год), за которую художника наградили серебряной медалью. Спустя два года появляется работа » Мальчик с собакой в лесу» ( 1840 год).

Шевченко Тарас Т. Г. Шевченко » Мальчик с собакой в лесу» ( 1840 год). Бумага, сепия

Портретная живопись

Как и у большинства украинских художников первой половины XIX века, портрет был основным жанром в творчестве Тараса Шевченко. В ранних портретах прослеживаются черты прогрессивного романтизма. Идейный смысл романтических портретов — любовь к свободе, вера в призвание человека, как творческой, гармонично развитой личности.

Художник изображал людей вдохновенными, прекрасными, высоко оценивая пластическую завершенность строения человеческого тела и считая освещенное счастьем лицо божеством бессмертной красоты.

Известно 150 портретов работы великого художника — это » Автопортрет» ( 1840 — 1841 годы), портреты Маевской, Горленко, Лизогуба и многие другие.

В энергичном повороте головы » Автопортрета», во взгляде молодых живых глаз, в резко очерченной линии губ выражается и романтическая направленность личности, и благородство.

Особенно изысканными мазками выделено лицо, руки и прическа.

Шевченко Тарас Первый автопортрет Тараса Шевченко ( 1840 год)

Работам Шевченко присуща выразительность пластики, освещение и корректный колорист. Дозированием интенсивности мазка акварели он достигает ощущения шелковистости поверхности картины.

Тарас Шевченко пишет маслом и карандашом. В этот период он рисовал по большей части ровесников, и таким образом создал психологический портрет молодости этого периода.

Однако арест и ссылка резко оборвали романтическую ноту в его творчестве.

В 1845 году Шевченко закончил Академию Искусств, и впоследствии работал в Киевской археографической комиссии. Путешествуя по Украине в 1843 — 1845 годах, Тарас Шевченко глазами зрелого мастера увидел красоту родной земли, по — новому оценил эту красоту и ужасные условия жизни людей. Огромный интерес  представляют жанровые картины » На пасеке» и » Сельская семья».

Шевченко Тарас Т. Г. Шевченко » На пасеке» ( 1843 год) Холст, масло

Мастерски скомпонованные, проработанные в деталях, сочные по колориту, чувству гармонии и светотени пейзажи в акварели » Цыганка — ворожка». В картине » Катерина» простотой пейзажного фона подчеркнута красота родной земли и прелесть молодой украинки.

Шевченко Тарас Т. Г. Шевченко » Катерина» ( 1842 год)

Пейзажи в творчестве Шевченко

Археографическая комиссия поручила Тарасу Шевченко подробно зарисовать и описать старинные сооружения архитектуры и древние могильные курганы. Художник в этот период выполнил много рисунков, этюдов и эскизов, среди которых можно назвать следующие:

  • » Вознесенский собор в Переяславе«

Шевченко Тарас Т. Г. Шевченко » Вознесенский собор в Переяславе» ( 1845 год). Акварель. Шевченко Тарас Т. Г. Шевченко » Аскольдова могила» ( 1846 год). Акварель.

  • » Богданова церковь в Суботове«

Шевченко Тарас Т. Г. Шевченко » Богданова церковь в Суботове» ( 1845 год). Бумага, акварель Шевченко Тарас Т. Г. Шевченко » Почаевская Лавра с юга» ( 1846 год)

  • » Чигирин с Суботовской дороги»
  • » Чумаки среди могил«

Шевченко Тарас Т. Г. Шевченко » Чумаки среди могил» ( 1846 — 1847 годы).

Казахский период

Во время ссылки в Казахстане было создано много новых работ. Художник мыслит масштабно, образы природы трактует монументально, передает острые драматические ситуации ( картина » Пожар в степи«).

Т. Г. Шевченко » Пожар в степи» ( 1848 — 1849 годы)

Красота неба для художника приобретает очень важное значение. Драма неба выражена в следующих пейзажах:

Т. Г. Шевченко » Форт Кара — Бутак»

  • » Рустамова могила»
  • » Укрепление Раим»
  • » Низовой берег острова Святого Николая»

Казахскими пейзажами Тараса Шевченко завершается эволюция украинского романтического пейзажа от камерных работ до произведений эпического  и драматического характера. Творчество Т. Г. Шевченко приобретает совершенно новые черты — интерес к истории родного народа.

Исторические композиции Тараса Шевченко

При этом Шевченко выступает автором многих исторических композиций, среди которых можно назвать серию офортов » Живописная Украина» ( 1844 год):

  • » Дары в Чигирине» ( 1844 год) — гетман Богдан Хмельницкий принимает в Чигиринской резиденции дары от иноземных послов.

Т. Г. Шевченко » Дары в Чигирине 1649 года». Бумага, офорт

  • » Судный совет» ( 1844 год) — изображение коллективного обсуждения дел общественного  значения.

Т. Г. Шевченко » Судный совет» ( 1844 год)

  • » Старосты» ( 1844 год) — сцена создания будущей семьи по взаимному согласию влюбленных парня и девушки.

Т. Г. Шевченко » Старосты» ( 1844 год). Бумага, офорт

Народные мотивы в творчестве художника

В серии офортов выражена мысль о вечных ценностях, незыблемых моральных устоях, основанных на композиции свободного выбора, об уважении человеческого достоинства и справедливости, о развитии народной этики.

В начале 40 — х годов XIX века Тарас Шевченко большое внимание уделял изображению жизни простого народа, бытовых сцен, народных праздников и обычаев. Среди произведений данного периода можно выделить полотна » Сельская семья», » Катерина»  и » Цыганка — ворожка«.

Т. Г. Шевченко » Цыганка — ворожка» ( 1841 год). Бумага, акварель

В серию рисунков » Притча о блудном сыне» ( 1856 — 1857 годы) автор вносит тонкий юмор и политическую сатиру, что для того времени тоже было новым и необычным веянием.

Тарас Шевченко по праву считается основоположником критического реализма в украинском изобразительном искусстве. Художник работал в жанре живописи, графики, монументально — декоративной живописи и акварели. К тому же, он в совершенстве владел техникой масляной живописи, акварели, офорта, рисовал карандашом и пером.

Т. Г. Шевченко » Сельская семья» ( 1843 год). Холст, масло

Источник: http://design-fly.ru/iskusstvo/xudozhnik-t-g-shevchenko.html

Українська література 9 клас.Тарас Шевченко «Катерина»- основні сюжетні лінії,образи,художні особливості.Особливості жанру твору

Конспект уроку для 9 класу з української літературиТЕМА.  Тарас Шевченко «Катерина»- основні сюжетні лінії,образи,художні особливості.Особливості жанру твору.

МЕТА: дослідити особливості тематики жіночої долі у творчості Кобзаря; з’ясувати ідейно-художній зміст твору «Катерина», охарактеризувати образ головної героїні поеми; розкрити питання захоплення поета красою жінки; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічність у мисленні, творчу уяву; вміння виважено і ґрунтовно висловити власні думки, спостереження; виховувати повагу до жінки, риси чуйності, доброти, людяності, зневажливе ставлення до підступництва, зради, формувати шанобливе ставлення до жінки в усіх її іпостасях (жінка-мати, жінка-кохана).ТИП: комбінований.ОБЛАДНАННЯ: портрет Т. Шевченка, виставка книг Т. Шевченка, «Катерина», «Сікстинська Мадонна» (роздруковані копії картин), текст поеми «Катерина», дидактичний матеріал»).ХІД УРОКУІ. Організаційний моментІІ. Актуалізація опорних знаньБесіда

  • Що таке кохання? (асоціативний кущ)
  • Що таке щастя?
  • Що таке життя?( на дошку визначення слів)
  • Чому Т. Шевченко писав про жінок?
  • Що робили із збезчещеними жінками раніше?
  • Чи треба зберегти ці традиції в наш час?
  • Чи почував хто-небудь з вас справжнє кохання?
  • ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ, МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІСлово вчителя
  • Учитель уривок з поеми «Марія» Тараса Шевченка.

Все упованіє моє Шевченко Тарас На Тебе, мій пресвітлий раю,На милосердіє Твоє,Все упованіє моєНа Тебе, Мати, возлагаю.Святая сило всіх святих,Пренепорочная, Благая!Молюся, плачу і ридаю: Воззри, Пречистая, на їх,Отих окрадених, сліпихНевольників. Подай їм силуТвойого мученика-Сина,Щоб хрест-кайдани донеслиДо самого, самого краю.Достойнопітая! Благаю!Царице неба і землі!

Вон

ми їх стону і пошлиБлагий конець, о Всеблагая!..

Шевченко як особистість найповніше втілював у собі те, що ми зараз називаємо ментальністю. А для неї була і є характерною повага до жінки, поклоніння материнству. Обожнювання Шевченком жінки-матері найяскравіше виражене у його словесному портреті ї Мадонни:

У нашім раї на земліНічого кращого немає,Як тая мати молодаяЗ своїм дитяточком малим.У цій картині – світова гармонія.

Бо йдеться про рай як уособлення щасливого людського існування, а в тому раю найкрасивіше, найщасливіше, що може бути, — молода мати із дитиною на руках… поет глибоко відчував красу материнства. І йому ставало нестерпно боляче, коли він бачив збезчещених і покинутих дівчат-покриток.

Для нього це було кричущою дисгармонією. І ми сьогодні з вами у цьому переконаємося, опрацювавши тему нашого уроку «Жіноча доля у творчості Т. Шевченка. «Катерина».

 Метою нашого уроку буде: дослідити особливості тематики жіночої долі у творчості Шевченка, з’ясувати ідейно-тематичний зміст поеми «Катерина», охарактеризувати образ головної героїні, а також розвивати логічність мислення, творчу уяву, спостережливість і виховуватимемо повагу до української жінки, матері, зневажливе ставлення до підступництва, зради.

  • А також нам сьогодні доведеться розв’язати таке 
  • ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ:

«Катерина – безвідповідальна мати чи жертва кохання?»IV. Робота над новим матеріалом.Вступне слово вчителя

У творчій спадщині Тараса Григоровича Шевченка значне місце посідає тема жіночої долі. Від перших рядків “Кобзаря”, який починається поемою “Причинна” і аж до останніх сторінок, писаних слабкою рукою поета на порозі вічності, – невпинні роздуми про роль і місце жінки в людському суспільстві. Творча особистість Т.Г.

Шевченка формувалася в епоху, коли жінка перебувала під подвійним, потрійним тиском з боку: родинних традицій, громадських звичаїв, економічних умов, правових нормативів, церковної моралі, влади монархічної держави. Для покріпаченої селянки заявити свої права на власну долю було майже нездійсненною мрією.

 Жіноча доля в Шевченкових творах завжди трагічна, бо такою вона була в жінок, яких поет зустрічав у житті. Це і рідна ненька, яку передчасно «у могилу нужда та праця положила», це його сестри Катря, Ярина та Марія, оті «голубки молодії», в яких «у наймах коси побіліли», це його трепетна юнача любов Оксана Коваленко.

 Опрацювання твору Т. Шевченка «Катерина»

  1. Давайте пригадаємо сюжет поеми «Катерина», над змістом якої ви працювали вдома:Експозиція: пролог-звернення поета до дівчат із застереженням не кохатися із москалями; 
  2. Зав’язка: кохання і розлучення Катерини з офіцером.
  3. Розвиток подій: Катерина залишає рідну домівку за наказом батьків.
  4. Кульмінація: зустріч героїні з москалем; її самогубство.
  5. Розв’язка: епілог — життєва доля Івася-байстря, його випадкова зустріч з «батьком».

Отож, давайте з вами сформулюємо тему й ідею цього твору.Тема: зображення трагедії селянки-покритки, зумовлену таким суспільним ладом, при якому пани могли безкарно знущатися з трудящих.

Ідея: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки і водночас, засудження жорстокості, підступності, бездушності панів, які глумились над кріпаками.Жанр: реалістична ліро-епічна соціально-побутова поема.

Проблематика:Любов і страждання;

  • Батьки і діти;
  • Моральні закони тогочасного суспільства;
  • Честь і безвідповідальність;
  • Крах ілюзій.
  • Бесіда

Кому присвятив свій твір Т. Шевченко? (В. А. Жуковському).

Яке значення мав Василь Андрійович Жуковський у вирішенні життєвої долі Тараса Григоровича? (22 квітня 1838 року Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва).

Чому поему «Катерина» поет розпочав із застереженням-зверненням до дівчат?(Тому що раніше це був не один випадок).

Чим викликане палке кохання Катерини до москаля? (Вагітність).

Якою зображує Шевченко Катерину на початку твору?(Веселою, радісною, щиро закоханою в свого, як їй здається, судженого. Вона і в думці не може припустити, що він її кине).

Як склалося життя Катерини, коли її залишив коханий?(Катерина стала покриткою. Сусіди насміхаються з неї, глузують, поширюють різні плітки по селу. Єдина відрада — надія на поверненнямилого.

Тоді вона горе забуде.)

  1. Чому, не дочекавшись свого чорнобривого, Катерина залишає село?(Під впливом загальної зневаги, осуду, батьки змушені відмовитися від своєїдочки)
  2. Як ви гадаєте, чи правильно вчили батьки, коли вигнали доньку з дому? 
  3. Для чого Катерина перед тим, як вирушити в дорогу набрала землі під вишнею?
  4. Якою ми бачимо Катерину в ролі матері? (вона здатна терпіти приниження, бути наймичкою, тільки б поряд із коханим, навіть погоджується, щоб він мав іншу коханку)
Читайте также:  Фредерик шопен: биография, интересные факты, творчество

Чи є вона сильною, мужньою?(Так).

  • Яку долю надумала собі й своїй дитині Катерина?
  • Чи мала вона право на суїцид?
  • Як ви вважаєте, суїцид – це гріх?
  • Складання інформаційного грона до образу Катерина
  • Жертва кохання
  • Покритка Катерина Довірлива 

Рішуча, безжаліснаЗдатна на великі стражданняБезвідповідальна матір«Чорні брови», «карі очі», «біле личко»Продовження бесіди за поемою

  1. Які почуття проймали Катерину, коли їй вперше довелося просити милостиню?
  2. Чому пошуки коханого були останньою надією для героїні?
  3. Яких труднощів зазнала Катерина у зимову пору року?
  4. Яка роль зимових пейзажів у цій поемі?(Стан душі)

Що свідчить про зневажливе ставлення москалів до героїні?(Ай да баба, ай да наши! Кого не надуют!).

Як москаль сприйняв раптову зустріч з Катериною на шляху?

Про що це свідчить?

Заради чого героїня сприйняла байдужість і зневагу москаля? Як про це зазначено у творі?

  • Як Катерина сприйняла байдужість москаля?
  • Чому вирішення втопитися для Катерини було миттєвим і остаточним?
  • Як склалася подальша доля сина Івася?

Як ви ставитесь до того, що вона покинула на дорозі дитину, а сама побігла топитися?(Гріх, необдуманність).

Розкажіть про зустріч москаля з сином.

Слово вчителя

Трагічно закінчилася історія життя Катерини. Але Шевченко розповідає нам не тільки трагічну долю жінки, жінки-покритки, а й допомагає заглянути в її душу, відчути її психологічний стан. Цим і заявляє про себе як про майстра славетного малюнка. У 1842 р.

Шевченко намалював картину «Катерина», яка не є ілюстрацією до поеми, це самостійний твір. На ній зображено повернення Катерини в село після прощання з офіцером – цього епізоду немає в поемі.

Повідомлення експерта-мистецтвознавець про картину Шевченка «Катерина»

Найвідоміша нам Шевченкова картина – «Катерина» (1842р., олія), створена за мотивами однойменної поеми. Художник зобразив дівчину на тлі традиційного українського пейзажу. Сільська околиця, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар, вдалині – козацька могила з вітряком. Катерина ніби вбирає в себе минуле і сьогодення України.

Її постать є символічним зображенням України, її довгої боротьби, шукань. На другому плані картини зображений офіцер-спокусник. Він по-злодійськи оглядається, пришпорює коня, щоб швидше втекти. Як і в поемі, на картині краса дівчини протиставляється її тяжкій долі. Голова опущена, припухлі губи ніби тремтять, очі заплакані.

Дівчина повільно йде, низько опустивши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу.

Шевченка-художника цікавило питання створення контрасту тіні та сонячного освітлення, він допомагає розкрити душевний стан і внутрішній світ героїв, зрозуміти ставлення автора. Постать дівчини освітлена яскравим сонцем, а москаль — затемнений.

Поглиблене розкриття змісту картини можливе через численні предмети-символи: кілька зламаних стеблин збіжжя, пусті колоски, дубова гілка, сокира.

Червоний колір виступає домінуючим, а це діє на просторово глибокий краєвид і золотистий передній план, змінює всю тональність картини до перламутрово ослабленого звучання.

Постать Катерини виділена збільшенням силуету й активними червоно-білими кольорами: все чітко виражає внутрішній стан. «Катерина» Шевченка відображає пошуки збірного образу й утвердження національного ідеалу: за романтичною формою образів виражались патріотична ідея і національна тема.

Шевченко Тарас V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ1. Робота в парах «Дерево рішень» VI. ПІДСУМКИ УРОКУБесіда 

  1. Чому Катря закінчила життя самогубством?
  2. Чи засуджуєте ви жінку, яка покинула свою дитину?
  3. Чи мала вона на це право?
  4. Як автор ставиться до Катерини?
  5. Чи винні діти, що вони байстрюки?

Як в наш час держава допомагає матерям-одиночкам?Чи правильно держава чинить?

Скажіть, будь ласка, чи знаєте ви твори, у яких порушуються такі проблеми, як у поемі «Катерина»? Назвіть їх. («Бедная Лиза» Карамзіна, «Еда» Баратинського, «Сердешна Оксана» Г. Квітки- Основ’яненка, «Наймичка», «Слепая», «Марія»Т. Шевченка і т.д.)

Тож давайте вирішимо наше проблемне питання: Катерина – безвідповідальна мати чи жертва кохання?»Заключне слово вчителя

В образі Катерини поет розкрив благородство душі селянської дівчини, великі душевні сили, красу найблагородніших поривів людини, прагнення щастя і неможливість для безправної, соціально пригнобленої жінки, досягти його навіть у своєму особистому житті.

Поет глибоко проник у внутрішній світ своєї героїні, передав і кришталево чисті пориви юної душі, й тривоги та болі безталанної матері. Поет плакав-ридав над безталанням скривджених дівчат, матерів, дітей-сиріт. Милосердям і любов'ю сповнені рядки поеми «Катерина».

Страждання, болі, які не можуть залишить байдужим поета, переконують, що на землі «нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим».VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПрочитати «Назар Стодоля» Шевченка.

Источник: https://infourok.ru/ukrainska-literatura-klastaras-shevchenko-katerina-osnovni-syuzhetni-liniiobrazihudozhni-osoblivostiosoblivosti-zhanru-tvoru-1593785.html

Твір-опис за картиною Тараса Григоровича Шевченка «Катерина»

Шевченко Тарас

Твір-опис картини

Тараса Григоровича Шевченка «Катерина»

Творче натхненння Т. Г. Шевченка сягнуло не тільки у поезії, але і в живописі. Шевченківські картини заслуговують на увагу не менше, ніж його вірші.

«Катерина» — картина Тараса Григоровича Шевченка виконана ним на тему однойменної поеми влітку 1842 року в Санкт-Петербурзі.

«Катерина» — одна з найцікавіших картин Шевченка, написана олійними фарбами в 1840 році. Вона належить до побутового жанру.

В ній проступають традиційні риси народної картинки, — з її оповідністю, повчальним висновком, драматичним змістом.

Від народної образотворчості — атрибути побуту, подача пейзажу, компонування постаті селянина (в ньому спостерігається подібність із «Козаком Мамаєм»).

Картина дуже символічна, у формі образів автор передає ті почуття, які наче хвилі вирували в його серці.

Босонога дівчина в центрі картини — Катерина, символізує український народ, російський солдат на коні — російську монархію, яка гнобить Україну, селянин, що сидить на землі (чимось схожий на козака Мамая ) уособлює собою вільне минуле, прагнення до якого наскрізь пронизує як літературну, так і художню творчість Тараса Шевченка.

Катерина — звичайна українська дівчина. На ній біла сорочка, червоний фартух, спідниця. її голову прикрашає червона стрічка з квітами. Йде дорогою вродлива українка. Ступає повільно босими ногами. Нахилила голову, опустила очі. Руками взялася за край фартуха. Здається, щоб витерти сльозу.

Шевченко майстерно намалював, як Катерина переживає своє горе. Дівчина зображена одразу після зустрічі з москалем, якого вона кохала, який її зрадив. Москаль також є на картині. Він їде верхи, поганяючи свого коня, і обертається, щоб подивитись на Катерину. Він позаду, і його обличчя погано видно.

Але по обличчю дівчини стає зрозуміло, що вона покинута назавжди. Якийсь чоловік у білому одязі сидить на дорозі, грається маленьке цуценятко, росте велике дерево, на задньому плані стоїть млин. Нічого не бачить Катерина. Опустивши руки і нахиливши голову, йде вона дорогою. На обличчі героїні — вираз затамованих сліз, терплячості, глибокого жалю.

Про історію створення «Катерини».

Про створення цієї картини Т. Г. Шевченко повідомляє в листі від 25 січня 1843 року до Г. С. Тарновського:

«Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував.

Але Скобелев таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині.

Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина».

Місця зберігання: з 1843 – у Г.С. Тарновського; з 1853 – у В.В. Тарновського-старшого; не пізніше 1866 – колекція В.В.

Тарновського-молодшого; з 1899 – Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського; з 1925 – Чернігівський історичний музей; з 1933 – Галерея картин Т.Г.

Шевченка (Харків); з 1940 – Центральний музей Т.Г. Шевченка (Київ); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).

Праворуч унизу чорною фарбою дата і підпис: 1842. Т. Шевченко; трохи нижче – авторські написи червоною фарбою, які тепер не прочитуються.

У перших описах картини вказувалося лише на авторську дату і підпис, виконані червоною фарбою [Каталог Музея украинских древностей В.В. Тарновского / Составил Б.Д. Гринченко. – Чернигов, 1900. – Т. 2. – С. 193. – № 427; Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С.

40. – № 293]. Останні комплексні дослідження полотна засвідчили, що написи чорною фарбою неавторські.

Існує думка, згідно з якою в автобіографічній повісті «Художник» описано події, пов’язані з процесом створення картини «Катерина». Там вона називається «Весталка», очевидно, у зв’язку з подібністю первісних значень слів «Катерина» і «весталка» – «непорочна», «чиста».

Вперше репродуковано 1896 р.

Виставки:

1929. Чернігів.

1939. Київ.

1951. Москва.

1968. Прага.

1983. Київ.

1984. Москва.

1984. Київ.

2003. Львів.

Источник: https://vseosvita.ua/library/tvir-opis-za-kartinou-tarasa-grigorovica-sevcenka-katerina-144918.html

Образ и характеристика Катерины в пьесе "Гроза" Островского: описание характера, жизнь и смерть Катерины Кабановой

Главная страницапьеса Гроза

Шевченко Тарас
Катерина.
Художник С. В. Герасимов

Катерина Кабанова является главной героиней драмы «Гроза» А. Н. Островского. В этой статье представлен цитатный образ и характеристика Катерины в пьесе «Гроза» Островского: описание характера, жизни и смерти героини в цитатах.
Смотрите: 
Краткое содержание пьесы «Гроза»
Все материалы по пьесе «Гроза»
Катерина Кабанова — молодая женщина, умная, добрая и открытая натура. Родители воспитали ее в любви и свободе. В родной семье она не знала печали.

Выйдя замуж за Тихона Кабанова не по любви, Катерина стала очень несчастна. Свекровь Катерины — злая старуха Кабаниха — обижает безответную Катерину. Муж Тихон не заступается за жену и сам нередко обижает ее.

Однажды Катерина влюбляется в Бориса, племянника купца Дикого. Она тайно встречается с ним, пока муж находится в другом городе. Не в силах врать мужу, Катерина рассказывает ему правду о своей измене.
Тем временем возлюбленный Катерины, Борис, уезжает из города. Он отказывается взять Катерину с собой, чтобы не злить дядьку Дикого. Не выдержав страданий, Катерина бросается в Волгу и погибает.

Образ и характеристика Катерины в пьесе «Гроза» Островского

Полное имя героини — Катерина Петровна Кабанова:
«…Так это молодая Кабанова, что ль?..» «…Это вы, Катерина Петровна?..»Катерина Кабанова — красивая молодая женщина:
«…Что, красавицы? Красота-то ваша вас радует? Вот красота-то куда ведет…» «…

с этакой-то неволи от какой хочешь красавицы жены убежишь!..» «…видишь, какая красавица! Ха, ха, ха! Красота!..»Катерина — искренняя, открытая женщина. Она не умеет обманывать и притворяться:
«…Что при людях, что без людей, я все одна, ничего я из себя не доказываю…»«…

Обманывать-то я не умею; скрыть-то ничего не могу…»

Катерина — мечтательница:

«…отчего люди не летают так, как птицы? Знаешь, мне иногда кажется, что я птица. Когда стоишь на горе, так тебя и тянет лететь…»«…И такая мысль придет на меня, что, кабы моя воля, каталась бы я теперь по Волге, на лодке, с песнями, либо на тройке на хорошей, обнявшись…»Окружающие люди считают Катерину странной, «мудреной» и «чудной» женщиной:
«…Ты какая-то мудреная, Бог с тобой!..» «…Ты ее не знаешь! Она ведь чудная какая-то у нас. От нее все станется! Таких дел наделает, что…»

Читайте также:  Пластов аркадий "сенокос" описание картины, анализ, сочинение

Катерина — стыдливая женщина:

«…Ну, что ж мне говорить? Стыдно мне…»Катерина — горячая, эмоциональная натура:
«…Такая уж я зародилась горячая! Я еще лет шести была, не больше, так что сделала! Обидели меня чем-то дома, а дело было к вечеру, уж темно, я выбежала на Волгу, села в лодку, да и отпихнула ее от берега. На другое утро уж нашли, верст за десять!..»Катерина выросла в атмосфере любви и свободы. Мать ее очень любила:
«…Маменька во мне души не чаяла, наряжала меня, как куклу, работать не принуждала; что хочу, бывало, то и делаю…»Катерина — свободолюбивая личность:«…Что мне только захочется, то и сделаю […] А что мне! Я уйду, да и была такова…» «…Эх, Варя, не знаешь ты моего характеру! Конечно, не дай Бог этому случиться! А уж коли очень мне здесь опостынет, так не удержат меня никакой силой. В окно выброшусь, в Волгу кинусь. Не хочу здесь жить, так не стану, хоть ты меня режь!..»

Катерина — добрая женщина:

«…пойду в гостиный двор, куплю холста, да и буду шить белье, а потом раздам бедным…»  «…Прогнать! Где уж! С нашим ли сердцем!..» (у нее доброе, мягкое сердце)У Катерины ангельская улыбка — так считает ее возлюбленный Борис:
«…Ах, Кудряш, как она молится, кабы ты посмотрел! Какая у ней на лице улыбка ангельская, а от лица-то как будто светится…»Катерина рано вышла замуж и не успела «погулять в девках»:
«…Молоду тебя замуж-то отдали, погулять-то тебе в девках не пришлось; вот у тебя сердце-то и не уходилось еще…»До замужества Катерина была резвой и веселой девушкой, а, выйдя замуж, она совсем завяла:«…Какая я была резвая! Я у вас завяла совсем…» «…Такая ли я была! Я жила, ни об чем не тужила, точно птичка на воле…»«…Знаешь, как я жила в девушках? Вот я тебе сейчас расскажу. Встану я, бывало, рано; коли летом, так схожу на ключик, умоюсь, принесу с собою водицы и все, все цветы в доме полью. У меня цветов было много-много  Таково хорошо было!..»Катерине до замужества снились яркие сны. После замужества ее сны стали редкими и безрадостными:
«…А какие сны мне снились, Варенька, какие сны! Или храмы золотые, или сады какие-то необыкновенные, и всё поют невидимые голоса, и кипарисом пахнет, и горы, и деревья будто не такие, как обыкновенно, а как на образах пишутся. А то будто я летаю, так и летаю по воздуху. И теперь иногда снится, да редко, да и не то…»Катерина не любит своего мужа Тихона:
«…А ведь ты, Катя, Тихона не любишь Нет, не любишь. Коли жалко, так не любишь…»У Катерины нет детей, хотя ей бы очень хотелось. Это обстоятельство делает ее жизнь еще более печальной и пустой:
«…Эко горе! Деток-то у меня нет: все бы я и сидела с ними да забавляла их. Люблю очень с детьми разговаривать – ангелы ведь это…»Катерина почитает свою свекровь Кабаниху, как родную мать, несмотря на ее жестокое обращение:
«…Для меня, маменька, все одно, что родная мать, что ты…»Катерина — терпеливая, миролюбивая женщина. Она терпит обиды, «напраслину» от злой свекрови, которой не может дать отпор:
«…Напраслину-то терпеть кому ж приятно!..»«…Да хоть и к слову, за что ж ты меня обижаешь?..»«…Кабы не свекровь!.. Сокрушила она меня… от нее мне и дом-то опостылел; стены-то даже противны…»Муж Катерины, Тихон, говорит, что любит ее, но при этом тоже обижает ее — чаще всего по указанию своей матери Кабанихи:«…Мать на нее нападает, и ты тоже. А еще говоришь, что любишь жену…» «…А я ее люблю, мне ее жаль пальцем тронуть. Побил немножко, да и то маменька приказала…» 

Несчастная Катерина влюбляется в Бориса, племянника купца Дикого. Девушка считает эту любовь грехом, который ей никогда не замолить: 

«…Ты знаешь ли: ведь мне не замолить этого греха, не замолить никогда! Ведь он камнем ляжет на душу, камнем…»«…Ведь это нехорошо, ведь это страшный грех, Варенька, что я другого люблю?..»На свиданиях пылкая, «горячая» Катерина признается Борису, что любит его всем сердцем. Она готова идти за ним на край света:«…Давно люблю. Словно на грех ты к нам приехал. Как увидела тебя, так уж не своя стала. С первого же раза, кажется, кабы ты поманил меня, я бы и пошла за тобой; иди ты хоть на край света, я бы все шла за тобой и не оглянулась бы…»

Не умея обманывать, Катерина вскоре признается мужу Тихону в своем грехе. Тем временем Борис не поддерживает любимую и под давлением дяди трусливо уезжает из города. Оставшись без Бориса и не выдержав страданий, Катерина бросается в Волгу и погибает:

«…А знаешь ли, что я, беспутная, без тебя делала? В первую же ночь я ушла из дому  И все-то десять ночей я гуляла…»
«Главным действующим лицом драмы является молодая женщина Катерина, образ которой принадлежит к лучшим созданиям творчества вашего драматурга. Из простодушного рассказа самой Катерины мы узнаем, что детство свое она провела на полной свободе, будучи любимым ребенком в семье и не чувствуя над собою никакого гнета.
Вся обстановка родительского дома, где строго соблюдались церковные обряды, развила в Катерине религиозность: она любила молиться и чувствовала себя в храме, как в раю; но вместе с религиозностью в ней развита была и мечтательность… Горячность и энергия, которыми отличалась Катерина в детстве, сохранились в ней и тогда, когда она, выйдя замуж за Тихона, попала в новую, суровую семью.
Правда, в силу своей любящей, чуждой разрушительных стремлений натуры, Катерина готова жить мирно, с терпением переносить обиды от жестокой свекрови, но до тех пор, пока не заговорит в ней какой-нибудь интерес, особенно близкий ее сердцу и законный в ее глазах, пока не оскорблено в ней будет такое требование ее натуры, без удовлетворения которого она не может оставаться спокойною. Тогда она уже ни на что не посмотрит.
…Катерина, как натура в высшей степени правдивая, не в состоянии прибегнуть к обману… . она …, испуганная словами сумасшедшей барыни, раскатами грома и картиной геенны огненной и убежденная, что все это угрозы наказания за нарушение ею супружеской верности, при свекрови и при всем народе бросается к мужу и сознается в своем проступке.
Самая основная и глубокая сторона ее внутренних мучений — это греховность ее любви, строгая религиозность ее натуры. Последним определяющим мотивом ее смерти … служит ее внезапно убитая любовь, а не тягость самодурства…»

(С. З. Бураковский, книга «А. Н. Островский. Биографические сведения и разбор его произведений для учащихся», 1904 г.)

Это был цитатный образ и характеристика Катерины в пьесе «Гроза» Островского: описание характера, жизни и смерти Катерины Кабановой в цитатах из драмы.

Смотрите: Все материалы по пьесе «Гроза»

Источник: https://www.literaturus.ru/2015/08/obraz-harakteristika-katerina-groza-ostrovskij.html

О чём грустит героиня этой картины

Главная героиня этой картины — молодая и красивая девушка, которая чем-то очень озабочена. Её лицо настолько грустно, что кажется вот-вот потекут слёзы. Кто же эта красавица и почему она печальна?

Тарас Шевченко «Катерина», 1842 год

Произведение создал знаменитый украинский поэт Тарас Шевченко, который прекрасно создавал не только литературные, но и художественные шедевры. Эту картину он написал по мотивам своей одноимённом поэмы, главная героиня которой — простая украинская девушка Катерина.

Согласно сюжету, Катерина полюбила российского солдата — «москаля», который был проездом в украинской деревне. Красавица потеряла с ним девичью честь, а он уехал, оставив её с позором.

Весть недобрая примчалась —в поход затрубили.Уходил москаль, а Катреголову покрыли.Не заметила позора,пропустила мимо:словно песня, сладки былислезы о любимом.Обещался чернобровый:буду цел — вернуся.

Ожидай его, дивчина,ожидай, Катруся!

Через время выяснилось, что Катерина беременна. Она родила сына от москаля, что стало предметом позора среди местных жителей.

Все смеялись над ней, спрашивали, где же её жених.

Пересуды да насмешкизлобою повиты…Где ж ты, милый, чернобровый?В ком искать защиты?Ой, далеко чернобровый,и ему не видно,как враги над ней смеютсяи как ей обидно.

Родители Катерины не выдержали позора и нападок со стороны местных жителей. Они выгнали дочь с маленьким внуком из дома, отправив её искать своего москаля. Девушка скиталась с грудным ребёнком на руках, пока, наконец, не встретила русских солдат. Она признала своего милого, но тот не захотел признавать её и прогнал.

Конец поэмы довольно трагичен: Катерина кладёт сына на обочину дороги, а сама топится в реке. Мальчика подбирает проходивший мимо слепой кобзарь. Они вместе ходят из города в город и просят милостыню.

Однажды перед странниками останавливается карета и барин из неё узнаёт в бродячем мальчике своего сына.

Глянул пан — и отвернулсясразу от Ивана.Он узнал и эти брови,он узнал и очи…Повстречал родного сына,только взять не хочет.«Как зовут?» — спросила пани.«Ивась».— «Какой милый!»Кони тронулись, и пыльюбедняков покрыло…Тарас Шевченко «Катерина», 1842 год

На своей картине Шевченко изобразил момент, когда москаль уезжает из деревни, а Катерина возвращается домой. Судя по округлившемуся живота, она уже носит под сердцем своего сына. Девушка грустит по своему любимому, который уехал и бросил её совсем одну.

Тарас Шевченко так писал о своей картине:

Я нарисовал Катерину в тот момент, когда она попрощалась со своим москаликом и возвращается в деревню, на околице у шалаша дед сидит, ложечки себе строгает и печально смотрит на Катерину, а она, бедная, только что не плачет и приподнимает красный передник, потому что уже, знаете, немножко того… а москаль рвёт себе за своими, только пыль ложится — собачонка ещё его догоняет и вроде как лает. С одной стороны кугран, на кургане мельница, а дальше уже только степь простирается. Вот такая моя картина.

В настоящее время полотно является частью коллекции Национального музея Тараса Шевченко в Киеве.

Источник: https://zen.yandex.com/media/kartinisistoriei/o-chem-grustit-geroinia-etoi-kartiny-5d96dd685eb26800b0fa073a?feed_exp=ordinary_feed&from=channel&rid=2194649553.520.1571433562863.49979&integration=publishers_platform_yandex

Готовые школьные сочинения

Апр
05 2010

Образ Катерини в однойменній поемі Тараса Шевченка

Катерина… В уяві відразу ж постає овіяний смутком образ Катерини з однойменної поеми Шевченка. У латаній свитині, з дитиною на руках, «на плечах торбина, а в руках ціпок».

Ціпок, яким захищала вона себе, свого сина від злих собак, злих людей, злої долі. Та хіба ж захистить він її, одиноку і гнану всіма, від жорстокого життя? Звичайно, ні. Тому й фінал поеми закономірний.

З останніми словами:

  • Прийми, Боже, мою душу,
  • А ти — моє тіло!

 Катерина втопилася. її Івась, коли виріс, став поводирем сліпого кобзаря.

Справжнім захисником простої жінки України феодально-кріпосницької доби був великий Шевченко, поетичне слово якого стало надійним оборонцем наймички Ганни, Сліпої, Оксани, Мар’яни-черни-ці, Катерини… Старшу сестру поета звали Катерина, може, тому саме сестрою, що потребує братерської підтримки, захисту, сприймається поетом жінка. Він відтворює її образ, глибоко співчуваючи жіночій долі, захищаючи її.

Вболіваючи за долю дівчини, автор хоче застерегти її від необачного вчинку, радить «шануватися, щоб не довелося москаля шукати». Та Катерина щиро покохала, «як знало серденько…». Глибокі й природні її почуття, в них немає розрахунку. Заради кохання вона здатна перенести будь-які негоди, їй за «милого як співати, любо й потужити».

Читайте также:  Николай андреевич римский-корсаков: биография, интересные факты, творчество

Далі розгортається трагічна історія молодої матері-покритки. Спочатку вона ще сподівається на повернення коханого. Потім гірко плаче над своєю долею, а після народження сина її життя стає справді нестерпним. Всі від неї відвертаються, зневажають її. Поет засуджує таке жорстоке ставлення до обдуреної дівчини:

  • Бодай же вас, цокотухи,
  • Та злидні побили,    
  • Як ту матір, шо вам на сміх
  • Сина народила.

Тяжко Катерині прощатися з батьківською хатою, з рідним селом. За гіркими сльозами нічого не бачить, «тільки сина пригортає, цілує та плаче». Син… Ось заради чого треба жити. І вирішила Катерина знайти батька, дати долю дитині.

  • Свише полем завірюха,
  • Іде Катерина
  • У личаках — лихо тяжке! —
  • І в одній свитині.
  • Іде Катря, шкандибає…

їй доводиться просити милостиню, чути постійні кпини та глузування, їй соромно і тяжко, та любов до дитини, бажання якось влаштувати долю Івася змушують її перебороти сором.

І ось нарешті зустріч з офіцером, батьком її сина. Катерина прагне викликати в нього почуття жалю, якщо не до себе, то хоч до сина.

Вона ладна на приниження, готова бути йому за наймичку, забути, що вони кохалися колись, що вона стала покриткою. Та страшне відкриття:

  • Утік!.. Нема!.. Сина, сина   
  • Батько одцурався

стає останнім випробуванням, якого Катерина не витримує і закінчує життя самогубством.

Можна засуджувати Катерину за її необачливість («полюбила москалика, як знало серденько») чи малодушність (утопившись, покинула сина напризволяще, не подумала про його долю).

Однак завжди проймаєшся великим співчуттям до долі Катерини, бо в її образі втілені одвічні жіночі страждання. Це образ України, високої і пречистої, і все ж нещасливої, ось уже багато століть гнаної недолею по тяжких життєвих манівцях.

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани — » Образ Катерини в однойменній поемі Тараса Шевченка . Литературные сочинения!

Источник: http://www.testsoch.net/obraz-katerini-v-odnojmennij-poemi-tarasa-shevchenka/

Аналіз твору "Катерина", Шевченко — Твори, скороченні, біографії, легенди, оповiдання

Перегляди: 492

  • Аналіз поеми «Катерина», Т. Шевченко:
  • Ідея: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки і водночас, засудження жорстокості, підступності, бездушності панів, які глумилися над кріпаками (офіцер).
  • Тема: розповідь про нещасливу, трагічну долю матері-покритки та дітей-безбатченків, а також зображення розбещеності російського офіцерства.

Основна думка: шануйтеся ж, любі, в недобру годину.

/ Щоб не довелося москаля шукать. Через нещасливу долю своєї героїні Т. Шевченко розкриває соціальне коріння трагічної матері-покритки в тогочасному суспільстві й висловлює гнівний протест не лише проти кон­сервативного побуту, забобонів і передсудів недобрих людей, а й проти існуючого ладу.

  1. Жанр: ліро-епічна соціально-побутова поема з народного життя.
  2. Композиція: поема складається з 5 розділів1) вступ — звернення до дівчат-селянок;2) зав’язка — знайомство Катерини з офіцером-росіянином, його від’їзд, народження нешлюбної дитини, вигнання Катерини з дому, поневіряння покритки на чужині;3) кульмінація — випадкова зустріч Катерини з Іваном-москалем;4) розв’язка — самогубство Катерини, сирітство Івася, сина покритки;
  3. 5) епілог — зустріч Івася з батьком, що відцурався від нього.

Сюжет: розгортається навколо трагічної долі заміжної матері- одиначки у тогочасному суспільстві. Тим самим автор переводить особистий побутовий конфлікт на рівень соціальної проблеми. А трагічний кінець її підкреслює гостроту нерозв’язаності цієї проблеми у жорстокому до одинокої жінки-матері суспільства.

Селянська дівчина Катерина покохала панича-офіцера. Вона ходила в садок на побачення з ним, Поки слава на все село / Не­добрая стала.Аж тут затрубили в похід, пішов офіцер із села, а Катерина стала покриткою. Почалося страшне життя не тільки для неї, а й для її батьків.

Вона не сміє вдень вийти з хати, тільки вве­чері носить сина по садочку, вона вночі ходить по воду, «а ж і­ночки лихо дзвонять». Село ставиться до неї неприязно.

Батьки Катерини не можуть знести цієї наруги і, перебуваючи в полоні тяжкого старовинного звичаю, виганяють її з дитиною з дому.

Пішла Катерина шукати свого коханого, сподіваючись, що він прийме її з сином. Після довгих блукань їй удалось-таки знайти свого Івана, але він тепер грубо відштовхнув її. Хотіла хоч дитину віддати йому, але він утік.

Покинувши серед шляху дитину. Ка­терина втопилася. Хлопчика знайшли лісники і забрали. Він під­ріс і став водити старців.

Одного разу його із старим кобзарем на дорозі до Києва зустрів батько-пан, що їхав у кареті шестер­нею, і пізнав свого сина, одвернувся.

Художні засоби: ліричні відступи: «Кохайтеся, чорно­брові, та не з москалями»; «Катерино, серце моє», Отаке-то на сім світі роблять людям люди», «Бач, на що здалися карі оченята», «Отаке-то лихо бачите, дівчата», «Сирота-собака має свою долю»

Характеристика: Катерина — вродлива селянська дівчина, щира й довірлива. Вона по­кохала «москалика, як знало серденько» і не сумнівалася в правдивості почуттів свого об­ранця.

Але дівчина злегковажила порадами батьків і була жорстоко покарана осудом і ганьбою після народження позашлюбної дитини. Материнство з великого щастя перетворилося для Катерини в горе та ганьбу. Усвідомивши глибину своєї провини перед батьками, Ка­терина благає прощення, але не отримує його.

У тяжкій тузі Катря покидає рідне село, до неї вперше приходить думка про самогубство і страшне прозріння про долю сина. У сцені зустрічі з офіцером розкривається моральна велич жінки-селянки, яка здатна на високе почуття любові.

Катерина — класичний трагічний образ, її трагедія криється в суспільних умовах тогочасної дійсності. Образ Катерини переростає її особисту трагедію і піднімається до символу України, зрадженої і зневаженої Москвою великомучениці.

Батько Катерини — неговіркий, суворий чоловік, але справед­ливий і люблячий; мати — ніжна, емоційна, покірна долі й моральним законам свого часу; офіцер-спокусник — брехливий, підступний, морально розбещений, грубий, безчесний і безсовісний, жорстокий і нелюдяний.

Паралелізми: одинока калина підкреслює самотність Катерини; заходить сонце і стає темно — покритка покидає село; сонце сіло за небокрай — Катерина втратила любов своїх батьків; «стогне хуртовина» — це пророкування трагедії Катрі; «утомилась хуртовина» — стомлена від журби і сліз душа героїні прагне перепочинку.

Источник: http://ukrlitra.com/analiz-tvoriv-ukrainskykh-pismennykiv/404-analiz-tvoru-kateryna-shevchenko

Аналіз поеми Тараса Шевченка "Катерина"

“Катерина” – типовий український сюжет. Назвали “байроновою поемою” за раптовий початок і кінець.

Тема: доля жінки-матері у тогочасному суспільстві.
Ідея: гнівний осуд панської розбещеності, співчуття жінці-матері, захист знедолених. Ідея вільного кохання.

Композиція: чергування епічних та ліричних мотивів.

Катерина – образ України.
Іван – образ байстрюка.
Офіцер – негідник (в кульмінації).

Колізія: трагічна (відцурався коханий, родина, суспільство).

Поема «Катерина» написана 1838 p. Уперше була надрукована в «Кобзарі» 1840 р.

За жанром це реалістична соціально-побутова поема з елементами романтичної поетики про долю простої селянської дівчини, яку збезчестив офіцер-дворянин. Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся до теми жінки-покритки і ширше – жінки-матері. Ця тема стала наскрізною в подальшій поетичній і прозовій творчості Т Шевченка («Слепая», «Відьма», «Наймичка», «Марія» та ін.).

У творі одна сюжетна лінія, що час від часу переривається авторськими відступами різного характеру: філософськими, дидактичними, автобіографічними.

Головною героїнею поеми є проста сільська дівчина Катерина, яка, всупереч традиціям і моралі, «покохала москалика, як знало серденько». Коханий поїхав і пообіцяв повернутися.

Після народження дитини батьки, які були не в змозі пережити сором, виганяють Катерину шукати коханого. Жінка після тяжких мандрів зустрічає його, та офіцер-спокусник не захотів пізнати колишню кохану і відштовхнув її.

Жінка з розпачу втопилася, а дитину підібрали люди. Малого Івася ми зустрічаємо на шляху поводирем. Тут же відбувається його зустріч із паном-батьком. Проте жорстокий чоловік не захотів пізнати свого сина, як колись його матір.

Автор явно співчуває Катерині, хоч і засуджує її за легковажну довіру. Його позиція розкривається в ліричних відступах-повчаннях: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…»

Гостро передано в поемі горе батьків Катерини, яких віковічні традиції моралі змушують зректися своєї дитини, вигнати її з дому. Поет співчуває і цим знедоленим людям, правдиво малюючи їх психологічний стан.

Офіцер-спокусник зображений спочатку через спогади Катерини та авторську мову. Лише раз ми бачимо його при зустрічі з Катериною в лісі. Це жорстока, бездушна людина, яка, за задумом автора, є уособленням горя, що його несе розбещене панство простому народові.

Образ оповідача розкривається через змалювання персонажів поеми, а також у ліричних відступах, якими пов’язані окремі частини поеми. Автор висловлює щире співчуття своїй героїні, виступає на захист знедолених.

Для твору характерна віршувальна різноманітність, особливо відрізняються в ньому ліричні відступи і частини поеми, що містять розвиток дії. Це сприяє більш яскравому й повному вираженню авторського задуму, чітко розмежовує частини твору.

Источник: https://onlyart.org.ua/analiz-virsha/analiz-poemy-tarasa-shevchenka-katery/

Образ Катерини в поемі Т. Г. Шевченка

Образ Катерини в поемі Т. Г. Шевченка. Українська жінка, її характер, її душа, її доля були темою багатьох віршів та поем Т. Г. Шевченка. Достатньо лише перелічити такі з них, як “Тополя”, “Причинна”, “Слепая”, “Відьма”, “Сова”, “Наймичка”. Одним із вражаючих образів є образ довірливої Катерини із однойменної поеми.

Трагедія Катерини — це рядова, Дуже поширена і за тих часів, і, на жаль, за всяких часів, трагедія зрадженої довіри. Проста, щира, відкрита, з чистим серцем дівчина зустрічає офіцера. Він вражає її… Чим? Вродою, лагідними словами, вог­ненними поглядами. Вона покохала його, не вагаючись, “по­любила москалика, як знало серденько”.

Чесна й пряма, вона не може навіть думати, що людина, якій вона віддала душу і тіло, може її скривдити. Звісно, їй здається, що він відповідає таким же чистим почуттям. Бать­ки попереджали доньку, але чи завжди перше палке кохання слухає чиїхось порад, навіть батьківських?

Катерина дає слово кохати і бути вірною і дотримує його. Офіцер дає слово честі і безчесно кидає дівчину. Хто згадає про офіцера? А от для Катерини та її батьків настає страшний суд, справжній суд честі, бо жіночу честь суворо стережуть люди і не дарують помилок.

  • Катерино, серце моє!
  • Лишенько з тобою!
  • Де ти в світі подінешся
  • З малим сиротою?

Ні, поет не засуджує дівчину, він плаче і сумує. Але розпо­відає все, як повинно було статися. “Що я наробила!…” — кричить дівчина. Не над собою вона ридає, над матір’ю, що “як мертва, на діл повалилась”. Вона знеславила батьків, і суворий вирок виносять їй: Катерина із немовлям повинна піти з села. Ніде тепер немає їй порятунку.

  1. Але й тепер не докоряє вона своєму коханому, не може уявити, що він так зганьбив її. Вона знов зустрічає його, і жодного слова докори не зривається з вуст:
  2. Любий мій Іване!
  3. Серце моє коханеє!
  4. Де ти так барився?

Катерина не вірить, що той може кинути її, вона хоче по­казати коханому сина — а той тікає. І тут серце і розум дівчини не витримують. Її проста душа не вміщає цього зло­чину — відмови від власної дитини. Мати лишає сина на шляху і топиться у ставку.

  • Жертва почуття, жертва зради, жертва світу, в якому
  • Того в’яжуть, того ріжуть,
  • Той сам себе губить… —
  • Катерина — виплаканий поетом образ жінки, яку власна щирість і довіра прирекли на ганьбу й смерть. І щоб не зали­шилось сумніву у читача, поет ще раз зводить батька та си­на — офіцера з дружиною та сироту-жебрака з сліпим:
  • А пан глянув… одвернувся…
  • Пізнав, препоганий, пізнав тії карі очі,
  • Чорні бровенята…
  • Пізнав батько свого сина,
  • Та не хоче взяти…
  • Батько рушає в кареті, син лічить гроші, що йому подано… Страшний світ, де проклята чистота і панує зрада!

Источник: https://prepodka.net/obraz-katerini-v-poemi-t-g-shevchenka/

Ссылка на основную публикацию
Adblock
detector